Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся Будищенської громади
Пекучий біль і гіркий смуток війни чорним крилом знову торкнувся Будищенської громади. Додому на щиті повернувся ще один наш житель – Зубач Олександр Анатолійович.
Вклонитися пам’яті Героя, розділити біль непоправної втрати з рідними прийшли жителі громади, друзі, однокласники, бойові побратими, представники влади, знайомі.
Зубач Олександр Анатолійович народився 16 жовтня 1981 року в селі Будище. Навчався Олександр в Будищенській школі, закінчив 11 класів, хотів бути істориком. Але після школи закінчив курси водія та відразу був призваний до армії на строкову службу.
Після армії працював на ДП «Перемога Нова».
Одружений, дітей не мав.
Олександр був добрим, сміливим, відважним, не байдужим до чужого горя, спокійним, щирим. Він був справжнім патріотом, не байдужим до долі своєї країни та майбутнього своїх рідних.
Він не став чекати, коли війна постукає у його двері і з перших днів війни, добровольцем пішов на фронт. Був командиром другого стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти.
Молодший сержант Олександр Зубач загинув 03 березня 2025 року в селі Новоданилівка Пологівського району Запорізька область. Він загинув як Герой, до останньої миті виконуючи свій військовий обов’язок.
Поховали Олександра на місцевому кладовищі в с.Будище зі всіма почестями.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя. Схиляємо голови в глибокій скорботі з приводу тяжкої втрати.
Пам’ятаємо, якою ціною Україна сьогодні виборює Незалежність!
Ми не маємо права забувати про подвиг нашого земляка!
Герої не вмирають! Слава Україні!
